#інформатикаважлива

ну і тепер головне питання – як я опинилась в ЦЕРНі? 🙂 то була міжнародна програма для вчителів #HST2019, заявку на яку може подати кожен http://teachers.cern/itp/international-teacher-programmes (я обов’язково нагадаю в листопаді 😉 ). але заявка-то заявкою, а от коли отримала листа з підтвердженням участі – сильно задумалась, бо я з фізикою, в общєм-то товаришую, але фізика частинок англійською – то виклик навіть для мене 🙂 почала читати підручники – і злякалась ще більше… але виявилось не все так страшно на практиці 🙂 але я не про те хотіла сказати, насправді. а про те, як же я там опинилась.

бо ж я-то вчителька інформатики (хоча, після цієї подорожі, я вже розглядаю варіанти 😉 )
а виявляється, що ЦЕРН – це не лише фізика, а й багато-пребагато обчислень, в смислі computation. нам показали і розказали про аналіз даних, який навіть наближено ще не дозволяє обробити всі дані колайдера. вони навіть фіксують на носіях далеко не всі отримані з детектора дані. працюють апаратні (!) і програмні тригери, які відбирають лише найважливіші для експерименту події і записують їхні дані, решту безжально викидають. бо навіть за такого підходу накопичено стільки даних, що їх повна обробка наразі не можлива. за один місяць листопад 2018 року збережено майже 16 петабайт даних, а весь обсяг наукових даних виходить на масштаб екзабайтів. в общєм, не даремно вони інтернет винаходили, бо без нього з цим всім справлятись взагалі нереально.

#HST2019

Якщо ви дивились нашу трансляцію, ви вже здогадуєтесь, у якій крутій компанії фантастичних вчителів я провела ці 2 тижні на #HST2019 🙂

І основний меседж – #вчителіважливі звучав рефреном увесь цей час. Кожен (!), хто з нами говорив, починав із «Дякую!» за ту роботу, яку ми робимо. Це неймовірне відчуття, коли чуєш ці слова від людей, які вже, ніби, далекі від шкільної освіти, і мають підстави казати «та що там в тій школі вчать!» Але ні, якраз вони розуміють, що означає робота вчителя, як вона визначає майбутнє. Те майбутнє, яке вони знають – вони не застануть! І дякують за те, що ми допомагаємо його творити…

Бо вони зараз втілюють проекти, які дадуть результат років за 40. Бо зараз вони, і ми всі разом з ними, користаємо з того, що закладали попередні покоління вчених. І не лише у фізиці частинок 🙂 Це і інтернет, і тачскрін, і новітні методи лікування раку, які «випадково» з‘явились в процесі досліджень ЦЕРНу. І щоб це продовжити – треба мати з ким це винаходити, тих, кому цікаво, як влаштований світ, і як зазирнути за горизонт можливого. І роль шкільного вчителя в цьому складно переоцінити.

Мудрі (дуже!) люди в ЦЕРНі це чудово розуміють, і вкладають кошти, час, інтелект в те, щоб вчителі почувались важливими і готовими до такої місії.

Я рідко собі дозволяю такі пафосні слова, але це саме те, що я відчувала ці 2 тижні, разом з колегами з усього світу. Чудовими, натхненними, відкритими, професійними, талановитими, щирими, об’єднаними прагненням зробити освіту своїх учнів не просто сучасною, а орієнтованою на майбутнє.
Здається, це максимально прискорене підвищення кваліфікації, яке створило безліч мікрочастинок-ідей, які точно проявляться на уроках по всій планеті 🙂

To be or not to be

Я зовсім не погоджуюсь з наведеним твердженням щодо необхідності окремого уроку програмування (замість/крім інформатики), але відео подивилась з задоволенням, вибірково фіксуючи деякі моменти 🙂 Як завжди – бачу те, що хочу бачити 😉

Комфорт і навчання

Чомусь коли говорять про вміння вчитися, то ніби це щось абстрактне і невимірюване. Хоча, це цілком конкретна компетентність, а значить – набір знань, вмінь та способів мислення, поглядів, цінностей.